top of page

  Участь у різноманітних конкурсах та проектах відкриває сьогодні перед молоддю нові можливості. Знайомитися з ровесниками, пізнавати нове, вивчати культуру й традиції інших народів та й просто подорожувати світом стає можливим завдяки фінансовій підтримці міжнародних фондів. Так, команда учнів та вчителів Колківського ОЗНВК разом із польськими партнерами  двічі подавала власні проекти на конкурс Польсько-української ради обміну молоддю. Хоча перша спроба не увінчалася успіхом, проте вдруге фортуна посміхнулася – отримали кошти на проведення міжнародної  зустрічі молоді на території Польщі.

   Товариство випускників гімназії та ліцею ім.С.Сташица в м.Зґеж, тісна дружба з яким поєднує Колківський ОЗНВК уже багато років, отримало дофінансування проекту у розмірі 12.906,00 євро. За умовами конкурсу учасниками стали молоді люди (по 18 з кожної країни) - учні та випускники Колківської школи-ліцею, ліцею ім.С.Сташица в м.Зґеж та гімназії в с.Щавін (Польща).

  Тему молодіжної зустрічі «Ми як село одного племені» вибрали не випадково. Ставили за мету протягом тижня, проведеного разом на Балтійському узбережжі, створити таку спільноту, де усі були б рівними, стосунки будували на засадах толерантності та поваги, вчилися здобувати довіру та відкривати свої серця іншим. Налагодженню стосунків мали б сприяти спільні заняття мистецтвом: малювання, спів, танці, виготовлення масок, прикрас та вбрання, як у давніх племен.  Ідею проекту нам вдалося втілити повною мірою. Зазначимо, що зустріч (27.08-02.09.2017 р.) відбувалася в м.Мікошево коло Гданська, в кашубському регіоні Польщі. Давня народність – кашуби, – що проживають тут, зберегли свої традиції та культуру, навіть мову!  Їм вдається мирно співіснувати з іншими в межах однієї держави. Приклад гідний наслідування. Ми відвідали скансен – музей під відкритим небом, де зібрані та відтворені будинки у кашубському стилі, спробували займатися ремеслами – малювали на склі та на дерев’яних заготовках, виконували «давню»домашнюю роботу – прали за допомогою дошки, в’язали мітли. В етнографічному музеї Гданська ознайомилися із традиційним вбранням кашубів та дізналися про тонкощі створення їхніх специфічних орнаментів.

  Тісно спілкуючись між собою не лише під час занять, а й  у вільний час, молоді люди (по 18 осіб з кожної країни), шукали відповіді на питання: що нас об’єднує? Які людські риси сприяють створенню гармонійного суспільства і які перешкоджають мирному співіснуванню? Вчителі-наставники спочатку мали побоювання, чи вдасться налагодити контакт між учасниками? Час, проведений разом, показав, що ми, здавалося б, різні, а все ж схожі, живемо нині, але маємо глибокі традиції, думаємо різними мовами, але про одне і те ж. Не зважаючи на різницю у віці учасників (14-24 роки),  відмінності у національності та характерах, ми стали такою здруженою командою, що прощання далося нелегко.

Назавжди в пам’яті залишиться привітне, хоч і холодне, Балтійське море, чудові архітектурні ансамблі Гданська, прогулянка  на кораблику та похід до гирла р.Вісла. Але найважливіше – усвідомлення того, що завдяки людським якостям, прагненню до співпраці ми можемо порозумітися між собою та будувати толерантні довірливі стосунки.

  Результатом даного проекту стала публікація «Рецепт доброго життя у спільноті», видана двома мовами – польською та українською. Ми погодили декілька принципів, які, на наш погляд, є важливими для життя у спільноті – кроком до покращення світу:

  • Поважай мову, культуру і традиції іншого народу, який відточував це століттями.

  • Цікався мистецтвом: літературою, скульптурою, живописом, співом, танцем, музикою, ремеслами іншого народу. Спробуй сам творити - це цікаво!

  • Старайся зрозуміти поведінку  інших, тому що принципи освіти та виховання у кожній країні відмінні.

  • Не очікуй від іншого емоційних реакцій, ідентичних  Твоїм,  – можливо, культура його народу дає йому інший взірець.

  • Цінуй "інакшість"  людей –  це  може дати поштовх  також для Твого розвитку.

  • Загальнолюдські цінності: доброта, щирість, толерантність, відкритість, доброзичливість, почуття гумору завжди допомагають налагодити контакт з людьми.

  • Не чекай, поки сусід подасть Тобі руку для привітання  чи попросить про допомогу - перший вийди до нього з відкритим серцем.

  • Пам'ятай: бути Людиною - це найважливіше, адже довкола Тебе  люди, такі як і ТИ!

 

  Учасники від початку й до кінця почувалися головними дійовими особами – самодостатніми, відповідальними за свої дії та результати праці, свідомими очікувань, які передбачала програма зустрічі. Їхня зрілість дозволила отримати якнайбільше позитиву:  подолати несміливість і страх перед відвертістю та розмовами іноземною мовою, здобути довіру, вивільнити спонтанність, емпатію, внутрішню радість не лише від відкриття себе заново, а й від пізнання інших людей. Сподіваємося, що дружні стосунки між молодими людьми обох країн будуть збережені і  розвиватимуться протягом наступних років.

                                    Щоденник проекту

День перший

  Цікавою була дорога – в автобусі ми по-черзі мінялися місцями, за допомогою чого познайомилися з усією групою учасників проекту. Розмовляли з кожним по 5 хвилин.

Першим місцем, до якого  приїхали, був скансен (музей під відкритим небом) на Кашубах. Ми побували у цікавих старих будинках, що привезені сюди з різних місць. Там працівники скансену навчали нас прати, прасувати, виготовляти віники давніми способами. Цікавим був майстер-клас із малювання на склі. Кожен самостійно створював сувенір у кашубському стилі (кашуби – народність на території Польщі). До речі, нашим завданням при підготовці проекту було розробити логотип нашої групи. Один із учасників під час майстер-класу створив такий малюнок, який усі відразу визнали символом нашого проекту.

По дорозі до Мікошева ми слухали польських та українських пісень – це була битва уподобань!

Після довогої подорожі багато спілкувалися у готелі в Мікошево – спільно виготовляли бейджі, на яких писали власні імена на двох мовах. Цікаво було дізнатися, як твоє ім’я звучить і пишеться мовою сусідньої держави. Знайомство відбувалося за допомогою захопливих ігор.

На закінчення дня кожен на маленькому аркуші коротко описав свої враження. Готель - супер, а їжа -чудова!

 

День другий

  День розпочався ранковою зарядкою, яку проводили 4 учасники (по 2 з кожної країни). Всім сподобався танець банана і українська пісня-гра.

Після сніданку ми пішли на море. Не могли стримати емоцій – більшість із нас бачили Балтійське море вперше та були зачаровані пейзажем. Щоправда, було прохолодно, дув сильний вітер, та багато сміливців з радістю стрибали через хвилі. На пляжі було приємно грати спільно з новими друзями у волейбол, а також збирати шматочки бурштину та цікаві мушлі.

Після смачного обіду ми зустрілися на цікавих заняттях, де поділені на 3 команди створювали смішні портрети учасників. Також кожен за допомогою малюнків-символів представляв себе, а партнер намагався розшифрувати малюнок.

На завершення дня відбулася дискотека, під час якої змінювалися ді-джеї і усі відірвалися на повну – ніхто не сподівався, що буде так весело!

 

День третій

  Нарешті вранці увімкнули Інтернет, від чого всі були щасливі, а ми могли зв’язатися зі своїми батьками та друзями.

Сьогоднішня ранкова зарядка була дуже захопливою, адже ми вивчили супер-танець із постійною зміною пар.

Дуже нас зацікавило збирання лікарських трав на луках і розповіді про їх використання. Багато з них до цього часу ми приймали за звичайне зілля. Частина групи, що не зацікавилися лікарськими травами, виготовляли транспаранти і запрошення на спільні заняття, адресовані мешканцям та людям, що відпочивають у Мікошево.

Погода нам догодила – не було вітру, а море виглядало, як велике озеро. Ми розбили табір на пляжі і запрошували відпочивальників до спільних занять. Найбільшою популярністю користувався «ювелір на пляжі» - учасники проекту допомагали і молодшим, і старшим виготовляти підвіски, браслети, прикраси для волосся. Нам не хотілося повертатися до готелю на вечерю.

Вечір був повний вражень – спершу  ми розповідали про себе за допомогою мультимедійних презентацій  (деякі були дуже цікаві). Коли стемніло, ми зустрілися біля вогнища – співали під акомпанемент гітари і кларнету по-черзі українські та польські пісні, а також разом – улюблені пісні англійською.

День підсумували розмовою в нашому «племінному» колі. 

 

День четвертий

  Веселий початок дня – разом танцювали «Макарену». Обидві групи були приємно здивовані тим фактом, що партнери по проекту теж знають цей танець! А ще ми вдосконалили нашу улюблену «бельгійку» (танець, що вивчили напередодні), який  став гімном нашої зустрічі. Вигадали ми і нове слово, аналогічне до «зарядка» та «енерджайзер», складене з напів-українських та напів-польських – «розрушка».

До обіду відбувалися серйозні розмови та робота в групах щодо негативних і позитивних якостей, які впливають на життя в суспільстві: родини, ровесників, громади. Ми намагалися визначити, які якості найважливіші і допомагають будувати спільноту, а які перешкоджають  досягненню гармонії. В результаті цієї роботи були виготовлені плакати, на яких двома мовами ми написали найважливіші якості, вибрані після бурхливого обговорення: кохання, толерантність, чесність, щирість, доброта, повага.

Потім ми готувалися до вистави на пляжі – зі всього, з чого можна, створювали наші костюми і маски тварин, які вибрали як символ своєї особистості другого дня проекту. Також зробили собі шумові інструменти.

Після обіду скористалися з погоди над морем, про яку можна було лише мріяти. Але часу було обмаль. Поновили ми і ювелірські майстер-класи, які напередодні дуже радували і нас, і усіх, хто перебував на пляжі.

День закінчився дискотекою – по-черзі учасники презентували свої улюблені музичні композиції. Було супер.

 

День п’ятий

  Сьогодні від рана релаксували, займаючись йогою. Зарядку-розрушку проводили дві учасниці. Для багатьох вправи йоги були новиною, але впоралися з ними усі.

Після сніданку ми «карнавалом» пройшли на пляж, де танцювали у наших костюмах, відображаючи культуру «свого племені». Багато з нас виготовили креативні та дуже цікаві маски. На дерев’яному помості перед входом на пляж дівчата виглядали як моделі на подіумі! Багато радості та позитивних емоцій подарували нам танці у племінному колі. Зокрема, наша улюблена «бельгійка».

Трохи перешкоджав вітер, але вдалося розкласти великий аркуш паперу, на якому кожен малював щось про себе або свої враження від нашої зустрічі. Таке спільне малювання нас дуже захопило.

Після обіду ми вирушили на довгу прогулянку до гирла річки Вісла та орнітологічного заповідника «Mewia łacha». Здається, це був останній сонячний день у цьому тижні, бо увечері задощило. Зараз нам це не перешкоджає, але завтра їдемо на екскурсію до Гданська!

Увечері українська група подивувала всіх виступом у вишиванках, які виглядали чудово. Польські друзі трохи навіть позаздрили нам… Настрій піднесли презентації, які учасники представляли по черзі. Їх супроводжували вибухи сміху та оплески. Спонтанно «сама» організувалася дискотека.


 

 

День шостий

  Сьогодні на сніданок змушені прийти раніше (на жаль), бо їдемо на екскурсію до Гданська. Погода з самого ранку не вселяла оптимізму, але під час їзди трохи розпогодилось і, перебуваючи у Старому місті, ми насолоджувалися погодою ідеальною для прогулянки містом. Польські друзі раділи, коли бачили, з яким захватом українська група розглядає все довкола, адже Гданськ – насправді чудове місто. Під час гри «Гданськ – старовинне місто» ми дізналися багато цікавого про історію міста та його давні традиції. Щоб продовжити стан зачарування містом, вирішили розширити програму і попливли катером до Вастерплатте. Сьогодні 01.09 – річниця початку Другої світової війни, а тому багато говорили про героїчну оборону цього місця.

Після річкової прогулянки ми приїхали до Оливи. В музеї етнографії з нами провели заняття, де розповідали про кашубську культуру, демонстрували давні речі побуту даного регіону. Після чого настав час для нашого власного рукоділля. На дерев’яних заготовках: янголятах, сердечках, кружальцях ми малювали орнаменти, стилізовані під кашубські візерунки. Отримали чудові сувеніри на пам'ять. Цікаво – під час відвідин скансену багато з нас не поспішали брати пензля до рук, мовляв, не вмію і т.д., а тут усі відразу взялися до справи… Працівниці музею були настільки задоволені роботою нашої групи, що взялися нас фотографувати – маємо подвійне фото-підтвердження. Ще однією цікавинкою була кашубська мова. Пані Анжеліка, яка проводила заняття, за національністю  кашубка і вживає окремі слова, яких інші не змогли зрозуміти.

Дорогою до автобуса зайшли до кафедральної базиліки, щоб побачити неповторний інтер’єр костелу та знаменитий  оливківський орган. 

На завершення екскурсії на нас чекав сюрприз – ми отримали футболки  із видрукуваним логотипом нашого проекту, який створили у перший день.

Це був день, сповнений вражень! Після вечері ми одягнули нові футболки і провели останню зустріч у нашому готелі. Наступив час підсумків: ми заповнили деревце наших справ оцінками, кожен учасник також відмітив страви, які йому смакували найбільше – спільно обрали найкращі. Кожен з нас отримав подяку за участь в проекті і сувенір від старости повіту Згеж. Але не це було найважливіше – найважливіше те, що не хочемо їхати з Мікошево… Всі щасливі дякували лідерам, вихователям, учасникам і один одному. Усі стверджували, що хоча сумуємо за домом, але хотіли б забрати з собою нових друзів і не розставатися, а завтра вранці уже кінець… Закінчили ми зустріч о 23.40 – це, напевно, не педагогічно?

 

День сьомий

  Погода плаче разом з нами. Весь час нам сприяла, наче раділа разом з нами, а тепер їй теж сумно. Під час переїзду  автобусом ми домовлялися щодо опрацювання  результатів проекту. Кожен дав обіцянку написати власний коментар, а дехто пообіцяв зібрати всі відгуки, щоб подати їх до звіту та публікації, яку вже почали готувати.

По дорозі ми пообідали в Торуні. Заразом мали чергову можливість прогулятися гарним старовинним містом Польщі. Ми почувалися наче діти, яким показали цукерку, адже в Торуні перебували лише  2 години. Але погода знову сприяла нам!

Коли приїхали до Згежа, на нас уже чекала команда із місцевого телеканалу «Cenrum».  Для багатьох це була новина і неабиякі переживання. Не всі хотіли виступати перед камерами. Нас порятували Настя, Ада і Клаудія. З нетерпінням будемо чекати на  відеосюжет, який має вийти в ефір 6 вересня.

І надійшла неминуча пора прощання – ця мить була не з приємних… Багато сліз і обіцянок, що і надалі будемо тримати зв'язок між собою, а  ще – надія, що через рік зустрінемося на наступному спільному проекті!

Поважний патронат над проектом

 «Ми як село одного племені» здійснили пан Богдан Ярота – мер м.Зґеж

і пані Барбара Качмарек – війт гміни Зґеж

bottom of page