Роль і місце нових ефективних форм і методів організації навчання у забезпеченні його результативності.

 

         Ефективність засвоєння учнями знань, формування у них умінь та навичок залежить не лише від вдалого підбору методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.

Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядну і в певному режимі.

Форми організації навчання у загальноосвітній школі зумовлені віковими особливостями учнів, завданнями, які покликана вирішити школа.  Тип навчального закладу виробляє для себе загальні засади навчальної діяльності,  що дають змогу забезпечувати наступність, послідовність навчального процесу в різних ланках (ступенях) освітньої системи.

У сучасній вітчизняній школі використовують класно-урочну систему навчання. Суть її полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакових віку й рівня підготовки у формі уроку. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів. Визначена і тривалість  уроків, перерв, тижневе навантаження, тощо.

До організаційних форм навчання, що використовують у середній школі будь-якого типу, належать урок, семінар, практикум, факультатив, екскурсія, предметний гурток, консультація, домашня навчальна робота тощо. Все частіше до них додаються  повідомлення, реферат, науково-дослідницькі, пошукові форми навчання.

Урок.

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок. Змінюються мета та зміст освіти, з'являються нові засоби та технології навчання, але урок залишається головною формою навчання. Ця форма багато років і сторіч визначала обличчя школи, була її «візитною карткою». Безумовно, і сучасна школа тримається на уроці, що визначає її соціальний і педагогічний статус, роль і місце у становленні, розвитку й педагогів, і школярів. Тільки на уроці, як сотні років тому, зустрічаються головні учасники освітнього процесу: учитель та учень. Між ними завжди - незвіданий світ знань, протиріччя між пізнаним і ще не освоєним, між почуттям задоволення від успіху та нелегкою працею освоєння нового, пізнання навколишнього світу.

І що би не говорили про такі потрібні та правильні ідеї, як самоосвіта, дистанційне навчання, він - учитель - завжди буде головною діючою особою на будь-якому уроці. Тому що він - завжди старший, за ним знання, досвід розуміння й застосування цих знань. Разом із тім ми всі розуміємо, що урок не може не мінятися. Це об'єктивний процес, на який впливає ціла низка факторів.

Урок — форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Попри велику кількість різноманітних уроків, які проводяться в школі з усіх навчальних предметів, усі вони мають однакові елементи (етапи). Так, кожен урок розпочинається з мобілізування учнів на навчальну роботу. Називають його організаційним моментом. Найчастіше після організаційного моменту вчитель розпочинає опитування учнів, під час якого перевіряє домашнє завдання. Центральне місце у переважній більшості уроків займає пояснення вчителем нового матеріалу. Обов'язковим є й закріплення навчального матеріалу, яке дуже часто виділяють в окремий етап. Перевірка знань, пояснення нового матеріалу і закріплення є основною частиною уроку. На багатьох уроках важливим їх елементом є самостійна робота учнів. Значущим етапом є й повідомлення учням домашнього завдання. Ці структурні елементи відіграють на різних уроках неоднакову роль — залежно від побудови уроку загалом, його структури.

У дидактиці існує декілька класифікацій уроків. Найбільш вдалою з них є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце його в загальній системі уроків. Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи уроків:

• урок засвоєння нових знань;

• урок формування вмінь і навичок;

• урок застосування знань, умінь, навичок;

•  урок узагальнення і систематизації знань;

• урок перевірки, корекції знань, умінь і навичок;

•  комбінований урок.

Сукупність, послідовність і взаємозв'язок елементів для кожного типу уроку різні.

Урок засвоєння нових знань передбачає:              

- перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань;

- повідомлення учням теми, мети і завдань уроку;

- мотивацію учіння школярів;

- сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами того, що вивчається;

- узагальнення і систематизацію знань;

- підсумок уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Урок формування вмінь і навичок має такі елементи:

- перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок;

- повідомлення учням теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні й пізнавальні вправи);

- первинне застосування нових знань (пробні вправи);

- самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням);

- творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи);

- підсумок уроку;

повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок охоплює:

- перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок;

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння школярів;

- осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій;

- самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою вчителя;

- звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів;

- підсумки уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Елементами уроку узагальнення і систематизації знань є:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація учіння школярів;

- відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань;

- узагальнення та систематизація основних теоретичних тверджень і наукових ідей;

- підсумки уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Структуру уроку перевірки, корекції знань, умінь і навичок утворюють:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів;

- перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять;

- перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення;

- застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах;

- збирання виконаних робіт, їх перевірка;

- аналіз і оцінка;

- підсумок уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок передбачає:

- перевірку виконання учнями домашнього завдання практичного характеру;

- перевірку раніше засвоєних знань;

- повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивацію учіння школярів;

- сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу;

- осмислення, узагальнення і систематизацію знань;

- підсумок уроку;

- повідомлення домашнього завдання.

Ефективність кожного з типів уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка потребує глибокого продумування всіх структурних елементів і складається з восьми етапів:

• Формулювання мети і завдань уроку. Зважаючи на функції процесу навчання, вчитель до кожного уроку формулює освітню, розвивальну і виховну мету.

• Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Відповідно до вимог навчальної програми визначають обсяг теоретичного і практичного матеріалу, окреслюють внутрі та міжпредметні зв'язки, відшукують нові факти і приклади для наповнення теми новим змістом.

• Вибір форм, методів і прийомів навчання. Підібравши тип уроку, визначають його раціональну структуру, а також методи і прийоми, які можуть бути найефективнішими на кожному етапі уроку.

• Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.

• Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання підбирають так, щоб воно не перевантажувало учнів. Продумують зміст інструктажу щодо його виконання.

• Складання плану-конспекту уроку. У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру, час на кожен елемент уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники.

• Перевірка готовності вчителя до уроку. Вчитель подумки визначає рівень володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття.

• Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.

Семінар.  Як ефективну форму навчання, його практикували ще в давньогрецьких гімназіях і давньоримських школах. У XVII ст. він прижився на старших курсах університетів, у XX ст. семінар почали запроваджувати і в загальноосвітніх школах.

Семінар (лат. seminarium — розсадник) — організаційна форма навчання, яка передбачає обговорення проблем, що стосуються прочитаної лекції чи розділу курсу.

Є кілька видів власне семінарських занять: розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення) — обговорення доповідей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач, диспут.

Практикум.   Це один із видів лабораторних робіт у старших класах загальноосвітньої  школи. Головна мета його полягає в тому, щоб на практиці застосувати сформовані раніше вміння і навички, узагальнити й систематизувати теоретичні знання, засвоїти елементарні методи дослідницької роботи тощо.

Факультатив.  Ним є навчальний предмет, курс, що вивчається учнями старших класів за бажанням з метою поглиблення знань. У школі ця форма організації навчання використовується як єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями (7—9 класи) і сходинка від засвоєння навчального предмета до вивчення науки, спосіб ознайомлення учнів із методами наукового дослідження (10—11 класи).

До факультативів залучають на добровільних засадах відповідно до бажань, нахилів, інтересів. Відповідно до освітніх завдань факультативи бувають:

— з поглибленого вивчення навчальних предметів;

— з вивчення додаткових дисциплін;

— з вивчення додаткової дисципліни із здобуттям спеціальності;

— міжпредметні.

Екскурсія.  Як форма організації навчання вона виникла у XVIII — на початку XIX ст. На відміну від уроку екскурсія не може бути жорстко обмежена в часі. Головний її зміст полягає у сприйманні предметів і явищ у природній обстановці. Залежно від місця в навчальному процесі екскурсії поділяють:

— за відношенням до навчальної програми: програмні та позапрограмні;

— за змістом: тематичні й комбіновані;

— за часом проведення щодо матеріалу, який вивчають: вступні, поточні й підсумкові;

— щодо навчального предмета: ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні та ін.

У процесі підготовки до екскурсії передусім визначають її об'єкт, ознайомлюються з ним, складають план, інструктують учнів, студентів (як поводитися під час екскурсії, як до неї підготуватися, як вести самостійні спостереження і яку виконати роботу).

Предметний гурток.  Гуртки створюють із різних навчальних предметів (математики, фізики, хімії, літератури та ін.). Завданням предметних гуртків є поглиблення набутих знань, розвиток інтересів і здібностей. Окрім систематичних занять, учасників гуртків залучають до масових виховних заходів: тематичних вечорів, конкурсів, олімпіад, тижнів і місячників знань, випуску стіннівок, радіогазет, альманахів. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів не тільки учасників предметних гуртків, а й інших школярів.  ( Ототожнення з МАН)

 

Консультація.  Суть її полягає в розтлумачуванні учням складних для пізнання й осмислення проблем. Передусім у консультуванні виникає потреба тоді, коли вони стикаються з певними труднощами під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або виконання домашніх завдань. Правильно організована консультація допомагає подолати їх. Консультуючи, вчитель не дає готових відповідей, а спрямовує пізнавальну діяльність так, щоб учні самостійно зрозуміли питання, виконали складне завдання, збагнули суть матеріалу, який вивчають.

Домашня навчальна робота.  Її основним завданням є розширення і поглиблення знань, привчання до регулярної самостійної навчальної роботи, навчання самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. До домашніх завдань належать робота з текстом підручника, виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Можна рекомендувати прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм, поспілкуватися на цікаву тему з певною особою, поспостерігати за природним або побутовим явищем, провести дослід тощо. Обсяг домашніх завдань учнів не повинен призводити до перевантаження: він не має перевищувати третини того, що зроблено на уроці, у 1 — 7 класах, і половини — у 8—11 класах. Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням  рекомендую не задавати.

 

Сучасний урок

«Сучасний урок - це урок, на якому вчитель викладає новий матеріал зрозуміло й доступно».
«Сучасний урок - це веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються».
«Сучасний урок - це урок, на якому не доводиться робити щораз те саме, це різноманітний урок».
«Сучасний урок - це урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина учиться бути людиною».
«Сучасний урок - це урок, на якому почуваєш себе впевнено».
 «Сучасний урок - це урок без стресів».

Урок як форма організації навчальної роботи існує із сімнадцятого століття, тобто більше 350 років. Цей педагогічний винахід виявився настільки життєздатним, що й у наші дні урок залишається найпоширенішою організаційною формою навчально-виховного процесу в школі. Основні положення, що характеризують урок, закладені в 17 -19 століття в працях Я. А. Коменского, И. Ф. Гербарта, А. Дистервега, К. Д. Ушинского. Класно-урочна система, спочатку розроблена й описана Яном Амосом Коменским (1592 - 1670, чеський мислитель-гуманіст, педагог) у його книзі «Велика дидактика». Подальший розвиток класного навчання Я. А. Коменского про урок у вітчизняній педагогіці здійснив Костянтин Дмитрович Ушинский (1824 - 1870). Він глибоко науково обґрунтував всі переваги класно-урочної системи й створив струнку теорію уроку, зокрема обґрунтував його організаційну будову й розробив типологію уроків.  
Сучасний урок – це урок, що характеризується наступними ознаками:
1. Головною метою уроку є розвиток кожної особистості, у процесі навчання й виховання.
2. На уроці реалізується особистісно-ориєнтований підхід до навчання.
3. На уроці реалізуються ідеї гуманізації й гуманітаризації навчання.
4. На уроці реалізується діяльності підхід до навчання.
5. Організація уроку динамічна й варіативна.
6. На уроці використовуються сучасні педагогічні технології.
Можна виділити наступні функції уроку: навчальна функція, що виховує й розвиває функції.
Загальною функцією сучасного уроку є цілісне формування й розвиток особистості школяра на основі розвиваючого й навчання, що виховує.
Звідси треба, що основною ідеєю сучасного уроку є єдність навчання, виховання й розвитку.
Загальна мета уроку (триєдина мета уроку) конкретизується в дидактичних цілях: освітньої, розвиваючої й що виховує.
У цей час у результаті розвитку технологічного підходу до навчання відбувається перегляд способів постановки цілей. Спосіб постановки цілей, що пропонує педагогічна технологія, відрізняється підвищеною інструментальністю. Він полягає в тому, що мета навчання (мета уроку) формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів (що він буде знати, уміти й т.д.). До мети пред'являються наступні вимоги:
- ціль повинна бути конкретна;
- чітко орієнтує на засвоєння фактів, понять і т.д.;
- мета конкретизується в задачах, всі задачі пояснюються учнем .

Що являють собою задачі уроку? ? У самому загальному значенні це - дана й шукана, сукупність послідовних дій (операцій) над якими приводить до перетворення об'єкта. Задачу можна розглядати як засіб досягнення мети, а сукупність дій із задачею - способу досягнення мети. Задача (засіб) може бути та сама, а способи її рішення - різні. Залежно від цього можливо більший або менший збіг передбачуваної мети й дійсного результату.
М. И. Махмутов вважає, що варто розрізняти дидактичну й навчальну задачі.
Структура сучасного уроку – це послідовність окремих етапів уроку, їх логічне взаєморозміщення, а також взаємозв'язок етапів уроку й варіанти їхньої взаємодії між собою, що виникають у процесі навчання.
Основні етапи уроку:
1. - організаційний етап;
2. - етап перевірки домашнього завдання;
3. - етап актуалізації суб'єктивного досвіду учнів;
4. - етап вивчення нових знань і способів діяльності;
5. - етап первинної перевірки розуміння вивченого;
6. - етап закріплення вивченого;
7. - етап застосування вивченого;
8. - етап узагальнення й систематизації;
9. - етап контролю й самоконтролю;
10. - етап корекції;
11. - етап інформації про домашнє завдання;
12. - етап підведення підсумків навчального заняття;
13. - рефлексія.
Введення рефлексії обумовлене її важливістю саме з погляду побудови особистісно-орієнтовного уроку, оскільки вона є одним з найважливіших механізмів саморозвитку особистості.
Постійна активізація рефлексії учнів у процесі уроку дозволяє дитині переосмислювати свій суб'єктивний досвід: особистісні зміни, ціннісні відносини, дії, знання.
Підбиття підсумків – дуже важливий етап, найважливіша частина інтерактивного уроку. Саме під час нього висвітлюється зміст виконаної роботи; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між уже вивченим і тим, що може знадобитися учням у майбутньому.
Як же організовую цю роботу? Запитую учнів: «Як би ти оцінив свої здобутки на уроці?»
Пропоную підняти картки із зображенням, які означають наступне.
  - «Я все розумію, я все роблю правильно»
- «Мені була зрозуміла більша частина матеріалу, але я ще іноді припускаюся помилок»
 - « Я майже нічого не розумію, нове правило для мене складне»

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки, тощо.
  Важливим на уроці є дотримання вимог державного стандарту базової та повної середньої освіти на уроках, зокрема таких:
- створення атмосфери взаємоповаги та взаємопорозуміння між учасниками навчально-виховного процесу;
- систематичне проведення актуалізації знань учнів;
- систематичне коригування знань, вмінь і навичок;
- виховання в учнів бажання працювати;
- усвідомлення учнями практичної спрямованості знань і доцільності використання їх у житті.
  Навчання можна вважати ефективним у тому випадку, коли воно базується на на прогресивних педагогічних ідеях та технологіях, відбувається у напрямі максимальної реалізації освітніх завдань з оптимально напруженою і синхронною діяльністю викладачів та учнів. Окрім того, успішна організація навчального процесу залежить від відповідності форм і методів навчання психологічним особливостям та функціональним можливостям учнів певної вікової категорії.
  У психологічній та методичній літературі значна кількість ефективних методів і прийомів, які позитивно впливають на навчальний процес. Одним із них є гра, як домінантна і провідна діяльність дітей.
  За твердженням деяких учених, гра є провідною діяльністю, завдяки якій у психіці дитини відбувається значні зміни, формуються якості, що підготовлюють перехід до нового, вищого рівня розвитку. 
  З досліджень американських вчених випливає, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії. Результати цих досліджень були відображені в так званій «Піраміді навчання»
  За даними сучасних психологів старший школяр може запам’ятовувати, читаючи очима 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, використовуючи особистий досвід – 80%, під час спільної діяльності, з обговоренням – 90%, під час навчання інших – 95%.
  На сучасних уроках часто використовуються такі технології: 1. Робота в групах – колективна форма організації навчальної діяльності передбачає об’єднання учнів в групи. Керує роботою груп вчитель. Всі учні в кожен момент працюють разом або індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів. Ця модель легко поєднується з традиційними формами навчання. 
2. Робота в парах – під час роботи в парах діти мають час подумати, обмінятися ідеями з партнером, а лише потім озвучити свої думки перед класом. Це і перевірка домашнього завдання (обмін зошитами),обговорення невеликого тексту, завдання, визначити ставлення партнера до прочитаного матеріалу, лекції, відео, сформувати підсумок уроку, розробити запитання до вчителя чи інших учнів, провести тестування та оцінювання один одного, порівняти записи.
3. Мікрофон – ця технологія надає можливість кожному сказати щось швидко, по чверзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.
4.Експрес-опитування – технологія вимагає дати стислі письмові відповіді (Наприклад: «Продовж речення», математичні диктанти)
5. Тест – із запропонованих завдань учні повинні вибрати одну. Важливим завданням і цікавим є складання тестів самими учнями. Це можна зробити за допомогою спеціальної програми «Тест». 
6.Метод проектів – це діяльність учнів під керівництвом вчителів по якійсь темі і оприлюднення результатів роботи. (роботи учнів 11 класу по українській літературі та інформатиці).
Існують традиційні типи уроків і нетрадиційні. У цей час найчастіше в теорії й практиці зустрічається класифікація уроків по основній освітній меті (дидактичної мети): комбінований урок; урок засвоєння нових знань учнями; урок закріплення досліджуваного матеріалу; урок повторення; урок систематизації й узагальнення нового матеріалу; урок перевірки й оцінки знань (типологія уроків Ю. А. Конаржевского).
Т. И. Шамова вважає, що типологію уроків можна побудувати виходячи зі структури процесу засвоєння учнями знань
0 тип. Вступний урок.
1 тип. Урок по вивченню й первинному закріпленню нового матеріалу.
2 тип. Урок по закріпленню знань і способів діяльності.
3 тип. Урок по комплексному застосуванню знань і способів діяльності.
4 тип. Урок по узагальненню й систематизації знань і способів діяльності.
5 тип. Урок по перевірці, оцінці й корекції знань і способів діяльності.
Нетрадиційні уроки:
Уроки когнітивного типу:
Урок-спостереження;
Урок-експеремент;
Урок дослідження об’єкта;
Пошуковий урок;
Лабораторно-практичний урок;
Урок постановки проблем і їхнього рішення;
Урок конструювання понять (правил, закономірностей, гіпотез);
Урок конструювання теорій;
Урок-концепт,побудова картин світу або її частин;
Урок роботи з першоджерелами (культурно-історичними аналогами)
Метапредметний урок;
Міжпредметний урок;
Урок філософського узагальнення.
Уроки креативного типу:
Урок складання і розв’язання завдань;
Урок-діалог (дискусія, диспут, евристична бесіда);
Урок-парадокс;
Урок-фантазія;
Урок винахідництва;
Урок технічної (наукової, прикладної, художньої, соціальної, культурно-технічної, педагогічної) творчості;
Урок моделювання;
Урок символотворчості;
Урок «зміни» історії (власне рішення історичних подій);
Урок-евристична ситуація;
Урок відкриттів;
Твір(завдання-казки, лічилки,літопису і т.д.)
Ділова гра;
Рольова гра;
Урок-подорож;
Урок навпаки (учень в ролі учителя);
Урок у школі майбутнього;
Прогностичний урок;
Урок захисту творчих робіт;
Урок-олімпіада;
урок творчого узагальнення.
Уроки оргдіяльнісного типу:
Урок ціле покладання;
Урок нормотворчості;
Урок розробки індивідуальних освітніх програм;
Урок захисту індивідуальних освітніх програм;
Уроки з груповою роботою;
Урок-проект (з використанням методу проектів);
Урок-консультація (взаємоконсультація);
Урок-самооцінка;
Урок-залік; (само залік)
Урок-рефлексія.
Уроки комунікативного типу:
Бінарний урок (ведуть два вчителі);
Урок рецензування;
Урок взаємоконтролю;
Урок-вернісаж;
Урок-виставка;
Урок-аукціон;
Урок-конференція;
Урок-змагання;
Урок-квк;
Урок – суд над явищем;
Урок – вистава;
Урок – «круглий стіл»;
Урок – панорама;
Урок – творчий звіт.
Перераховані типи уроків дозволяють будувати систему занять, що утворюють цілісну технологію навчання.
 У сучасному суспільстві актуальної є проблемаØ гуманізації й гуманітаризації навчання. Важливими умовами гуманізації навчання є посилення мотивації й диференціації навчання. Зміст гуманітаризації навчання полягає в прилученні учня до духовної культури, творчій діяльності, методології відкриття нового.  
Кожний урок направляється на досягнення триєдиної мети: навчити, виховати, розвити. Виходячи з цього конкретизуємо всілякі вимоги до уроку в три групи: освітні вимоги, виховні й розвиваючі вимоги.
Освітні вимоги.
1. Цілеспрямованість уроку.
2. Раціоналізація й диференціація інформаційного наповнення уроку:
 3. Обґрунтований вибір засобів, методів і прийомів, орієнтованих на навчання, що розвиває особистість:
4. Розмаїтість форм організації навчальної діяльності учнів:
 5. Варіативний підхід до формування структури уроку:
6. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил з них що випливають.
 
«Сорок п'ять хвилин уроку – одне з дивних педагогічних явищ, коли різноманітні впливи зливаються в єдиний комплекс. І, зливаючись, вони утворять такої величезної сили фактор розвитку дитини, становлення його як особистості... виховання в школі треба будувати, починаючи з уроку, цього найважливішого фактору розвитку особистості взагалі й морального розвитку зокрема» 
 
Висновок:
1. Сучасний урок - одне зі складних понять сучасної педагогіки. Складність його в тому, що зміни в суспільстві, деяких науках (дидактика, психологія, педагогіка) істотно впливають на урок, приводячи до зміни парадигми уроку.  
2. Велике значення сучасного уроку не тільки в утворенні, але й у розвитку і вихованні особистості.
3. Відбувається постійне вдосконалювання уроку математики в напрямку вимог до сучасного.
  Урок багатогранний кристал, у якому відбивається вся система навчання вчителів.