Інформування до Дня Перемоги:

"День пам'яті та надії"

     Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

І сьогоднішнє інформування присвячене пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

 

Відео: «Лучшая песня о Великой Победе»

 

2 Слайд

         Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

3 Слайд 

         Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалилася  вона на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

4 Слайд 

     Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля:    

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.   

Рвали снаряди їй груди, 

Всюди гриміла війна,    

Падали скошені люди -  

     Їх не щадила війна.

5 Слайд  - Відео «Вставай страна огромная…»

         На заклик батьківщини до лав Червоної Армії було призвано 34  млн. 476 тис. 700 чоловік, мільйони людей кували майбутню Перемогу в глибокому тилу, пліч-о-пліч боролися з ворогом чоловіки і жінки, дорослі і діти.

6 Слайд 

         За роки війни в армію та флот було призвано 490 тис. жінок.

         Жінки були на лінії фронту: медиками, льотчицями, снайперами, в частинах ППО, зв'язковою, розвідницями, водіями, топографами, репортерами, навіть танкістками, артилеристами і служили в піхоті. Жінки активно брали участь у підпіллі, у партизанському русі.

Жінки взяли на себе безліч «чисто чоловічих» спеціальностей в тилу, так як чоловіки пішли на війну, і хтось повинен був стати за верстат, сісти за кермо трактора, стати обхідником залізниць, освоїти професію металлурга тощо.

7 Слайд

         Війна тривала 1418 днів і ночей.

 

         Відповідно до розробленого в 1940 р. планом «Барбаросса» Німеччина планувала в найкоротший термін (за 6-10 тижнів) вийти телефоном гарячої лінії Архангельськ - Волга - Астрахань. Це була установка на бліцкриг-блискавичну війну. Так почалася Велика Вітчизняна війна.

 

8 Слайд

            Створивши багаторазове перевагу в людях та військової техніки на головних напрямках наступу, німецька армія досягла значних успіхів. На кінець листопада 1941 р. радянські війська, відступивши під ударами переважаючих сил противника до Ленінграда, Москви, Ростова-на-Дону, залишили ворогові величезну територію, втратили вбитими, зниклими без вісті і полоненими близько 5 млн. чоловік, більшу частину танків і літаків.
 

9 Слайд

          Корінний перелом у війні відбувся в період з листопада 1942 по кінець 1943 року. Вимотавши і знекровивши противника в оборонних боях, 19 листопада 1942 р. радянські війська перейшли в контрнаступ, оточивши під Сталінградом 22-і фашистські дивізії чисельністю понад 300 тис. чоловік. 2 лютого 1943 року це угруповання було ліквідовано. У цей же час ворожі війська були вигнані з Північного Кавказу.

Проте ворог намагався взяти реванш. 5 липня 1943 року розпочалися жорстокі бої на Курській дузі з метою повернути стратегічну ініціативу. В ході запеклих боїв наступ супротивника було зупинено. 23 серпня 1943 року радянські війська звільнили Орел, Бєлгород, Харків, вийшли на Дніпро,  а 6 листопада 1943 р. був звільнений Київ.
 

10 Слайд  

 «Автограф війни»

Науковці Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" у Києві було запроваджено музейний проект "Родинна пам'ять про війну".

На проект відгукнулися сотні родин. Музейні колекції поповнилися хвилюючими родинними історіями про війну, понад 1 000 музейних предметів із сімейних архівів із різних регіонів України, на основі яких  проведено низку виставок.
         Передивіться свої сімейні альбоми, архіви, запишіть родинні воєнні історії, спогади, розповіді про війну в долі вашої сім'ї, а також про тих, хто нині відстоює українську землю в боях на Сході України, вписує свою сторінку у воєнну історію нашого народу.

11 Слайд    

Листи з війни

         Про події тих днів багато розкажуть листи  з війни – їх важко навіть зараз читати…

 

Здравстуй, жена любимая Галина!

И ты, сынок родимый дорогой.

Возможно ты меня уже забыла,

Пишу тебе, что я еще живой.

 

Вблизи от старой западной границы,

Там, где течет Славута средь лесов,

На небольшой лесной поляне,

Стоят ряды большущих корпусов.

 

Здесь я, как все те пленники со мною,

несчастну жизнь я день за днем влачу,

навеки, может, нам придется всем растатся,

в последний раз увидеть вас хочу.

 

За эти годы я переменился,

За это время стал я не таков,

За это время сила, юность сплыла,

Одна осталась – прежняя любовь.

 

Когда придешь сюда и станешь на дороге,

Во двор посмотришь ты сдаля,

В шинели серой, шапке очень странной,

Среди других увидишь ты меня.

 

Когда в живых меня ты не застанешь,

Вернись домой, весной сюда приди,

И над могилою моей высокой,

Ты мне, родная, тополь посади.

 

Пускай растет и стройный, и могучий,

И стужу, зной, он все перенесет,

И ранняя кукушка, утренней порою,

Про нашу жизнь пусть песню пропоет.

 

 

Г. Славута,  22.06. 1943 год

Яков Емельянов

12 Слайд

 Константин Симонов  «Жди меня…»

13-15 слайди - показ
 

         * * *

Жди меня, и я вернусь.

Только очень жди,

Жди, когда наводят грусть

Желтые дожди,

Жди, когда снега метут,

Жди, когда жара,

Жди, когда других не ждут,

Позабыв вчера.

Жди, когда из дальних мест

Писем не придет,

Жди, когда уж надоест

Всем, кто вместе ждет.

 

Жди меня, и я вернусь,

Не желай добра

Всем, кто знает наизусть,

Что забыть пора.

Пусть поверят сын и мать

В то, что нет меня,

Пусть друзья устанут ждать,

Сядут у огня,

Выпьют горькое вино

На помин души...

Жди. И с ними заодно

Выпить не спеши.

 

Жди меня, и я вернусь,

Всем смертям назло.

Кто не ждал меня, тот пусть

Скажет: — Повезло.

Не понять, не ждавшим им,

Как среди огня

Ожиданием своим

Ты спасла меня.

Как я выжил, будем знать

Только мы с тобой, —

Просто ты умела ждать,

Как никто другой.

 

16 Слайд

         Ніхто не забутий; На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

     Последнее письмо

Мой друг нашел архив умершего отца.
И там среди бумаг - письмо от деда с фронта.
С далекой той войны, что ближе нет сердцам
детей и внуков тех, кто там... за горизонтом...

 

17 слайд

Письмо передо мной...Простым карандашом...
И слов не разобрать у края и на сгибах.
Седьмой десяток лет, как с той войны пошел.
А голос всё ясней.

 

"Меня ты слышишь, Лида?"

18 – 19 слайд - показ

"Родная, я пишу тебе в последний раз.
Нас завтра бросят в бой. Я не вернусь, наверно.
Ах, как же я хочу сейчас обнять всех вас.
А помнишь Новый год, тот самый, сорок первый...
Встречали вместе мы... Все за одним столом...
И ты, и Игорёк... Вот так бы встретить этот...
А тут у нас снега... А помнишь, мы кино
смотрели про войну, про финнов прошлым летом?
Жалею, что я взял так много табака.
Он весь почти пропал - а ты б на хлеб сменяла...
Пишу тебе, Лидок, бумага есть пока...
Дал лейтенант клочок, да вот осталось мало...
Морозы так крепки, и это не кино.
Коль ранят, не дойду - замёрзших здесь немало...
Лидок, пишу тебе последнее письмо."

Ну, как он угадал? Таким оно и стало.

 

(Наталья Коткина

    Памяти Валентина Разуваева, погибшего в январе сорок третьего,
и всех, не пришедших с той войны... )
 

20 слайд

         Із року в рік часопис віддаляє

         Своїх нащадків далі від війни.

         Та травень знову й знову нагадає,

         Як із життя ішли його сини.

21 слайд

         Ми пам’ятаємо…

Йшов 1945 рік. Війна проти фашизму наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини - міста Берліна.

З 16 квітня по 8 травня була проведена остання наступальна операція. Берлінською операцією командував Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков.

20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, радянська Армія зустрілася з частинами союзників - американською армією.

Битва за Берлін тривала до 2 травня. Гарнізон ворога капітулював. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом. Бої з окремими групами ворога продовжувалися до 5 травня.

8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) Акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини.

День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

22 слайд

         Їх прийняла війна, лишивши списки

загиблих у праведнім бою,

застигли в тузі обеліски,

в гранітнім каміннім строю.

 

23 слайд

         Буяють мирно квіти на могилах
До сонця красного метелики летять
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.

24 Слайд

Вічна слава героям!!!

Про людські жертви свідчать цифри:

Втрати Червоної (Радянської) Армії – 11 944 100 військових;

В тому числі:

Загинуло – 6 885 000 чоловік;

Пропало безвісти, потрапило в полон – 4 559 000 чоловік.

Загальні втрати 26 600 000 громадян (26,6 – до 43,3 млн. осіб)

25 слайди

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків.

26 слайд

         18 років в Радянському Союзі не святкували Дня Перемоги.
З 1947 року довгий час це свято фактично не відмічалося і було робочим днем. Вперше  цей день святкували в СРСР  лише в 1965 ювілейному  році. Тоді він став вихідним.

27 слайд

         Пам’ятаємо Перемагаємо

         Перший парад на честь Перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні відбувся 24 червня 1945 року на Червоній площі. Рішення про його проведення було прийнято Сталіним у середині травня 1945 року.

28 слайд – відео

День Перемоги у м. Луцьку

29 слайд

         Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним  гіркотою втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближали, як могли. А людей котрі зробили це треба пм’ятати.

30 слайд

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.